Історична довідка
Село Тимошівка засновано наприкінці 1809 року як слободу державних селян в урочищі Матогай одновірцями з солдатських поселень старої Дніпровської лінії, названо за прізвищем першого поселенця Тимофія Тимошенка. Водночас сюди прибували селяни з Курської, пізніше - з Полтавської та Харківської губерній, яких царський уряд примусово переселив на необжиті землі.
Село швидко зростало. Уже в 1814 році тут налічувалося 2,7 тис. жителів. Селяни займалися переважно вівчарством. В 1861 році Тимошівка стала волосним центром. Село забудувалося хатами та землянками, критими здебільшого соломою. З 1842 року у селі було однокласне з дворічним строком навчання міністерське початкове училище, в якому навчалися 123 хлопчика – головним чином з заможних сімей. Чотири п’ятих чоловічого населення й всі жінки були неписьменними. Наприкінці 19 ст. в Тимошівці, крім колишнього міністерського училища, перетвореного на земську початкову школу, відкрили ще дві церковнопарафіянські. На цей час Тимошівка вже була великим селом, де проживало 10,2 тис. чоловік.
На початку 20 ст. в селі відкрили медичний пункт, де працювали фельдшер і акушерка. У січні 1918 року було проголошено встановлення радянської влади і обрано Раду селянських і солдатських депутатів. Під час австро – німецької окупації значна частина тимошівців вступили до Михайлівського партизанського загону М.П.Барабаша, який пізніше приєднався до загону І.С. Опанасенка. Влада 5 разів переходила із рук в руки і тільки 30 жовтня 1920 року Тимошівка була звільнена і жителі села змогли розпочати мирне життя. У січні 1921 року була обрана сільська рада. Відроджувати господарство було дуже важко. Важким випробуванням для селян була посуха влітку 1921 року. Почався голод. У 1922 році під керівництвом сільради було створено три сільгоспартії. На 1924 рік тимошівці вже освоїли всі довоєнні посівні площі, відроджувалося поголів’я худоби. На території сільради працюють олійниця, амбулаторія, дитячий будинок для безпритульних дітей, сільський клуб, школи. Широко розгорнулось будівництво громадських споруд, значні кошти виділялись на розвиток освіти і культури. Напередодні ВВВ майже весь житловий фонд капітально відремонтовано, з’явились нові вулиці, забудовані добротними хатами. Відкрилось кілька державних і кооперативних крамниць та лікарень. У селі працювали поштове відділення, амбулаторія, лікарня на 20 ліжок, пологовий будинок, середня школа, перша відкрита у 1938 році.
Коли почалася ВВВ, багато тимошівців стали на захист Батьківщини. 4 жовтня 1941 року після двотижневих боїв гітлерівці захопили село. Почалися чорні дні окупації. На каторжні роботи до Німеччини вивезено понад 200 юнаків та дівчат. 27 жовтня 1943 року частинами 320-ї стрілецької дивізії 44-ї армії 4-го Українського фронту Тимошівка було звільнено. У боях за визволення села загинуло 70 солдатів і офіцерів, які поховані в 4 братських могилах, де зараз встановлено пам’ятники та обеліски. На фронтах хоробро боролися з ворогом 693 тимошівця, 492 після переможного закінчення війни не повернулися до рідного села, 318 чоловік нагороджені орденами і медалями.
Йшов час. Поступово селяни відроджували село. Воно ставало все кращим і кращим, вулиці асфальтувались, прокладались пішохідні доріжки, насаджувались дерева та кущі. Запрацювали дві лікарні, Будинок культури. Гордістю тимошівців стала футбольна команда, яка успішно виступала на районннх і обласних змаганнях. У 1962 році на базі 4 колгоспів було створено два – „Росія” та ім. Горького (з 1963 р. – колгосп „Родіна”). У 1977 році була введена в дію Північно - Рогачинська зрошувальна система. На поливних землях було вирощено по 58,6 ц зернових, 80 ц кукурудзи з 1 га, 343 зелених кормів з 1 га. У 1980 році були збудовані механізовані ферми і площадки для відгодівлі худоби, кормоцех, заасфальтовані під’їзні дороги до ферми. Закінчено будівництво кільцевої автодороги по селу. У Тимошівці проживають сім матерів героїнь.
Нині в селі живе багатодітна родина Ходирєвих, яка виховує 14 дітей. А ще прославилася Тимошівка вродливими дівчатами, серед яких одна з юних красунь Юлія Ковшикова у 16 років отримала призове місце у конкурсі „Польова царівна”, який проходив у Харкові у 2000 році.
